Проблема циклічної космології в поезії Імададдіна Насімі ще не була достатньо детально досліджена в сучасних дослідженнях Насімі, зокрема, щодо лексичної диференціації між космічною циркуляцією небес та внутрішнім поверненням людської душі. Чіткіший опис цієї відмінності може сприяти точнішому тлумаченню суфійської поетичної мови в середньовічній азербайджансько-турецькій літературі. Метою цієї статті було виявити, класифікувати та інтерпретувати лексичні одиниці, за допомогою яких Насімі передавав екзотеричні та езотеричні виміри циклічної космології. Для досягнення цієї мети в дослідженні застосовувалися семантичний та етимологічний аналіз, а також описові, порівняльні та класифікаційні методи з вибраними посиланнями на класичну суфійську думку. Аналіз показав, що екзотеричний вимір представлений відносно стабільною групою космологічних термінів, пов’язаних з небесним рухом, шаруватою структурою небес та планетарним порядком. Лексичні одиниці, такі як «даур», «даврāн», «фалак», «даур-і фалак» та «чарх-і афлак», з’являються в поезії Насімі не просто як астрономічні позначення, а як компоненти поетичної моделі вселенського порядку. Езотеричний вимір, у свою чергу, виражається через чітку лексичну послідовність, пов’язану зі сходженням у матеріальне існування та сходженням до божественного джерела. Такі терміни, як «маʿдан», «набат», «туʿма-ї хайван», «інс у джāн», «марджаʿ», «суʿуд», «ʿурюдж» та «руджуʿ», утворюють семантичну схему, яку можна розуміти як опис онтологічного та духовного прогресу, а не реінкарнації в її доктринальному сенсі. Результати можуть бути використані в дослідженнях Насімі, історичній лексикології, інтерпретації суфійського поетичного дискурсу та університетських курсах з середньовічної тюркської літератури